Вы здесь

 

ПРО ЕКОЛОГІЧНУ МЕРЕЖУ У ЧУГУЇВСЬКОМУ РАЙОНІ

Місцеву схему екологічної мережи Чугуївського району затвердили депутати Чугуївської райради на черговій сесії.

Концепцію Європейської екомережі, як ідею Всеєвропейської системи охорони природної спадщини європейської спільноти, прийняла Рада Європи у 1992 році. Вона спрямована на збереження цілісного природного каркасу Європи і є спробою об'єднати в єдину європейську мережу її найбільш цінні природні території.

Створення екомережі в Україні є логічним наступним кроком розвитку природоохоронної справи в країні, одним із факторів інтеграції нашої держави до міжнародної системи співробітництва у цій сфері.

Екомережа розглядається як єдина територіальна система об'єктів, що потребує особливої охорони, з метою збереження всього біологічного та ландшафтного різноманіття, покращення стану довкілля в цілому.

Екомережа Харківської області розробляється та формується на основі регіональної схеми і складових її місцевих схем формування екомережі районів та міста Харкова. Регіональна екомережа - це єдина територіальна система, завдяки присутності територіальних структур (екокоридорів та регіонів) загальнодержавного та місцевого значення, які роблять її невід'ємною частиною єдиної національної екомережі.

Місцева схема екомережі Чугуївського району складається із земельних ділянок чотирьох складових елементів: Галицько-Слобожанського та Сіверсько-Донецького екокоридорів загальнодержавного значення, Балаклійсько-Синихінського та Удянського екокоридорів.

Основне призначення Галицько-Слой заказник місцевогбожанського екокоридору є збереження біорізноманітності унікальних для України центральноєвропейських ялицево-сосново-букових, реліктових присередземноморських звичайнодубових, скельнодубових пралісів, дубово-грабових і унікальних для рівнинної частини України пухнастодубових лісів та центральноєвропейських лучних степів, які знаходяться на межі ареалу, а також причорноморських степів. Галицько-Слобожанський екокоридор загальнодержавного значення проходить долинами рік Сівевський Донець та Великий Бурлук, в межах району у його складі сім ключових територій. Нижче наведено їх перелік.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Малинівський». Площа - 1476,7 га. Місце розташування Малинівське лісництво, околиці селища Малинівка. Охороняється фрагмент типового для лісостепової зони виду ландшафтів: боровий масив надзаплавних терасних горбистих піщаних рівнин з дерново-підзолистими ґрунтами, борами й суборами та частина заплави ріки Сіверський Донець. На території поширені ценози - група асоціацій дубово-соснових лісів ліщинових, асоціації дубово-соснових лісів різнотравних, соснових лісів кипцево-чебрецевих, соснового лісу орлякового, чорновільхового лісу папоротевого. У заплаві представлені болота, фрагменти луків та заплавних дібров. Рідкісні види флори: сон чорніючий, півники борові, тюльпан дібровний, 2 види рябчика, косарики тонкі та багато інших. Різноманітна раритетна фауна.

Ентомологічнио значення «Кочетоцький». Площа - 50,0 га. Місце розташування - біля селища Кочеток. У долині Сіверського Донця біля водозабірної станції заповідані ділянки заплавних луків, лісів, водно-болотної рослинності, а також схили правого берега з фрагментами степової рослинності. Домінують лучні, болотні й лісові заплавні ценози на стадії пасовищної дигресії. Виявлено низку рідкісних видів комах, занесених до Червоної Книги (жук-носоріг, махаон, мегахіла округла, рофітоїдес сірий, джміль вірменський тощо). У складі раритетної фітобіоти - угруповання водних видів рослин.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Кочетоцька лісова дача». Площа - 2160,3 га. Місце розташування - Кочетоцьке лісництво, селище Кочеток. Типовий ландшафт лісостепової зони: височинні рівнини з потужним антропогеновим покривом. Сильно розчленовані схили з сірими та темно-сірими лісовими грунтами, нагірними дібровами, давньовіковими останцями. Охороняється фрагмент ландшафту - нагірна діброва з ділянками пралісів та угрупованнями ліщинових, левурдових і волосистоосокових дібров. У складі рідкісної флори 9 видів із Червоної Книги.

Орнітологічний заказник місцевого значення «Леб'яже». Площа - 62,1 га. Місце розташування - околиці села Леб'яже. Ділянка лівобережної заплави Сіверського Дінця, де представлені водно-болотний та лучний орнітокомплекси з рідкісними видами. На старичних озерах розташовані колоніальні поселення крячків, на луках - куликів (коловодник звичайний, чайка, баранець звичайний). Під час сезонних міграцій тут зупиняються для відпочинку і годівлі водоплавні та навколоводні птахи. У складі рідкісної флори пальчатокорінник травневий, занесений до Червоної книги України та 4 види, що охороняються в області. Угруповання лататгя білого та родовика лікарського поширені на значних площах.

Водно-болотне угіддя «Заплава р. Великий Бурлук». Площа - 450,0 га. Місце розташування - околиці села Базаліївка. Територія включає заплаву річки з водними угрупованнями в її руслі та старицях і заболоченими, засоленими та остепненими луками в центральній частині заплави. У складі найпоширеніших засолених луків рідкісні на Харківщині угруповання кермека донецького, полину сантонінського, молочки приморської, водяної сосонки, лепехи звичайної та 5 видів рослин, що охороняються в Україні та в області. У складі орнітокомплексів представлені раритетні - деркач, журавель сірий, чепура велика, чапля руда, бугай, бугайчик, лелека білий, лебідь-шипун, лунь лучний, рибалочка, синиця вусата. В міграційний період тут концентруються для відпочинку і годівлі численні зграї птахів водно-болотного комплексу (гуси, качки, мартини, крячки, кулики тощо.

Сіверсько-Донецький екокоридор загальнодержавного значення проходить заплавою р. Велика Бабка. Основне призначення його - забезпечення обміну генофондом, міграції птахів, поширення видів, підтримання екологічної рівноваги долинних екосистем р. Сів. Донець, а також збереження рідкісних реліктових водних та заплавних ценозів, звичайнодубових та звичайнососнових пралісів, рефугіїв центральноєвропейських лучних степів, причорноморських степів, реліктової крейдяної флори. У складі екокоридору в межах району одна ключова територія - Водно-болотне угіддя «Заплава р. Велика Бабка», площею 261 га, розташоване напроти с. Кицівка Печенізького району.

Удянський екокоридор місцевого значення проходить долиною ріки Уди і з'єднується з Галицько-Слобожанським екокоридором загальнодержавного значення. У межах району ключових територій немає.

Балаклійсько-Синихінський екокоридор місцевого значення проходить долиною річки Волоська Балаклійка, у його складі в межах району одна ключова територія - Орнітологічний заказник місцевого значення «Бригадирівський 2», площею 112,6 га, розташований напроти села Бригадирівка Балаклійського району.

Загальна орієнтована площа земельних угідь екологічної мережі Чугуївського району - 7973,8 га, у тому числі Землі сільськогосподарського призначення: сіножаті та пасовища - 4940,9 га, землі, що підлягають відновленню - 347,9 га; Землі лісового фонду - 2613,3 га, Землі водного фонду - 71,7 га.

Дмитро Марінкин, заступник начальника Міжрайонного відділу охорони навколишнього середовища Північного регіону