Рішення одного уряду може на двісті років змінити вигляд міста, і Чугуїв це добре показує. Коли 1817 року тут запровадили військові поселення, місто, що виросло в XVII столітті з козацької слободи й фортеці, за кілька десятиліть перебудували за єдиним планом. Сліди цього видно, якщо неспішно пройти центром. Багато забудови потребує реставрації й охорони, особливо після років війни.
Що таке військові поселення
Цю систему запровадив у Російській імперії військовий міністр Олексій Аракчеєв. Військових розселяли разом із родинами на землі: вони водночас служили й вели господарство. За довідкою, в Україні військові поселення з'явилися 1817 року в кількох повітах Слобідсько-Української та Херсонської губерній. Чугуїв став центром поселення кавалерії.
Дослідниця Світлана Бучаста захистила 2020 року дисертацію про інфраструктуру військових поселень кавалерії Слобідсько-Української губернії; її текст розміщено на сайті музею Рєпіна. Вона пише, що поселенські округи були штучними адміністративними утвореннями, а їхніми центрами ставали селища зі штабами. Населені пункти планували виключно за регулярними схемами, відповідно до державної містобудівної політики, і авторство планів було колективним. Нові плани отримали всі без винятку населені пункти Українського військового поселення, і в різній мірі вони змінювали традиційний устрій. За висновками дослідниці, перепланування йшло різними темпами в округах уланської й кірасирської дивізій, а до штабів тяжіли селища, що ставали центрами округів.

Регулярний план замість слобідського хаосу
До поселень Чугуїв, як і більшість слобід, мав вільне планування, яке складалося поступово. Вікіпедія описує зміни так: виноградники, яблуневі та вишневі сади вирубували, мазанки під солом'яною стріхою зносили. На їхньому місці на Дворянській вулиці зводили офіцерські особняки, склади й школу кантоністів (дітей військових поселенців). Вулицями Солдатською, Миколаївською та Микитівською, як пише довідка, виростали одноповерхові кам'яні будиночки поселенців.
Музей Рєпіна додає, що новий уклад життя змінив загальний вигляд міста назавжди: відбулося масштабне перепланування, яке збереглося до наших днів.
За даними Вікіпедії, Чугуїв єдине поселення в Україні, де збереглися планування й регулярна забудова центру військових поселень за проектами петербурзької архітектурної комісії. Там же згадано близько тридцяти унікальних будинків із регламентованою забудовою, серед них ансамбль центральної площі. Ця цифра з довідкової статті. Ми не змогли звірити її з державним реєстром, тому наводимо як цитату.
Будиночок із трьома вікнами
Типовий будинок поселенця мав три вікна на вулицю й трикутний фронтон. Будинки були такі однакові, що Рєпін жартував: навіть голуби часто помилялися й залітали в чужі двори. Окремі будинки з'єднували цегляними мурами, а внизу в мурах були ніші, які, за довідкою, могли правити за бійниці. Виходить, що кожен будинок був і житлом, і маленьким пунктом оборони.
У 1876–1877 роках Рєпін жив саме в одному з таких лінійних будиночків. Сьогодні там меморіальний музей на Музейній, 8. Зайдіть в одноповерховий будинок із невеликим двориком, і самі побачите, який він (про музей є окрема стаття).

Штаби й центральна площа
Штаби військових поселень, де тепер художня галерея музею, стали архітектурною домінантою Соборної площі. Музей називає цю будівлю унікальною пам'яткою XIX століття. До ансамблю площі також належать Покровський собор і Торгові ряди. У довідці про собор сказано, що масштабні будівельні роботи після 1817 року велися за «взірцевими планами».
Покровський собор
Кам'яний храм закладено 1826 року, освячено 1834-го. Довідка визначає його як яскравий зразок неокласичної архітектури: основний об'єм оздоблено доричним ордером, а східний, північний і південний фасади прикрашають виступаючі портики з чотирма класичними колонами. Окремо стояла триярусна дзвіниця, з'єднана з собором критою колонадою, але після перебудов вона зникла. Будівництвом керував корпусний інженер К. Ф. Детлов.
У ХХ столітті споруда зазнала руйнувань. У ній влаштували склад, розібрали барабан із куполом, зруйнували внутрішнє оздоблення, а дзвіницю знищили під час Другої світової війни. Реставрації 1965–1970 років відновили портики. Повну передачу будівлі релігійній громаді довідка датує 9 серпня 2009 року.

Шляховий палац
Дерев'яний шляховий палац збудували в 1819–1820 роках як тимчасове житло для імператора й вищого керівництва під час візитів. За описом, це одноповерхова зрубна будівля, обшита тесом, спочатку пофарбована в сірий колір. У плануванні помітні відлуння селянської хати з триподільною структурою, але приміщень було значно більше: санітарний блок, кімната камердинера, зал для прийому гостей. Шість кімнат розташовувалися анфіладою, парадний вхід був із заходу, а з кабінету імператора можна було вийти на тераси, що спускалися до Донця. За даними довідки, у 2013 році палацу надали статус пам'ятки культурної спадщини місцевого значення.
Церква біля кладовища
За довідкою, проєкт кам'яної церкви на місці розібраної дерев'яної затвердили в червні 1850 року старший архітектор Денисенков та інженер-підполковник Бутаков. Кошти на будівництво заповіла поміщиця Т. Шахова своєму племіннику, капітан-лейтенанту флоту Михайлу Містрову, а передала їх після його смерті вдова. Церкву збудовано в 1851–1854 роках. Дзвіницю 1873–1874 років спершу довелося частково розібрати й підвищити, бо єпархіальний архітектор виявив відхилення від проєкту.
Класицизм і не лише
Не вся архітектура Чугуєва військова. Церква «Всіх скорботних Радість» (1851–1854) збудована в стилі еклектики з елементами давньоруського зодчества. У Чугуївському районі збереглися й старіші споруди: у селищі Введенка стоїть дерев'яна Введенська церква 1777 року, яку довідка зараховує до небагатьох культових споруд періоду класицизму на лівобережній Україні. Місто й околиці показують кілька нашарувань: козацьку слободу, військові поселення, імперський класицизм і пізніший еклектичний стиль.
Що з цього бачити сьогодні
Багато історичної забудови потребує обережного ставлення. Відвідини, огляд і фотографування під час воєнного стану підпорядковані місцевим обмеженням. Щоб дізнатися більше про охорону пам'яток, звіряйтеся з «Реєстром нерухомих пам'яток України» (так його називає Дія в пояснювальних матеріалах про компенсації) і звертайтеся до органів охорони культурної спадщини.
Цю статтю добре читати разом із нашими матеріалами про музей і про військову історію міста.
Джерела
- Вікіпедія (uk): Чугуїв
- repin.in.ua/uk/articles/shtaby-atrybut-viyskovyh-poselen-1817-1857
- repin.in.ua/uk/articles/buchasta-si-stvorennya-ta-rozvytok-infrastruktury-vp-kavaleriyi-na-terytoriyi-slobidsko
- repin.in.ua/uk/shlyahoviy-palac
- Вікіпедія (ru): Путевой дворец (Чугуев)
- Вікіпедія (uk): Покровський собор (Чугуїв)
- Вікіпедія (uk): Військові поселення
- Вікіпедія (uk): Церква ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» (Чугуїв)


