Розповідаючи про Чугуїв, найчастіше починають з фортеці й полків. А чим жили самі чугуївці? Слобожанське місто на березі Дінця не було лише військовим табором. Тут садили виноград, вирощували шовковиці, робили коляски й торгували кіньми. Це історичний нарис, і всі факти в ньому взято з довідкових джерел.
Царський виноградний сад
Українська Вікіпедія, переказуючи історію міста, пише, що поблизу Чугуєва розбили «царів виноградний сад» на п'яти тисячах десятин землі й облаштували мисливські угіддя, багаті на дичину. Далі довідка перелічує: з'явилися шовковичні плантації, найтонший шовк із чугуївських коконів постачали до царського двору, а ще був мед із державних пасік, фаетони й коляски від чугуївських майстрів. Точних дат довідка не дає, тому ми не стверджуємо, коли саме працював кожен із цих промислів.
Виноград закарбувався і в символіці міста. На гербі Чугуєва, затвердженому 1781 року, в нижньому полі зображено виноградну кисть із листям: за довідкою, вона показує садівництво й достаток винограду в околицях. З інших міст губернії виноград є на гербі Ізюма. Сам герб відомий ще з 1752 року, коли його зображували на знамені Чугуївського полку.

Коні та заїжджі двори
За родиною Рєпіних добре видно чугуївський побут першої половини XIX століття. Дід художника по батькові торгував і тримав заїжджий двір. У спогадах Рєпін писав, що в їхній родині «хліборобством не займалися, а перебували в стані торговців і промисловців». Батько, Юхим Васильович, за довідкою Вікіпедії, щороку їздив «на Донщину» й долав понад триста верст, щоб пригнати звідти табуни коней на продаж. Заплавні луки біля Дінця, за словами музею, сприяли й конярству калмиків в Осинівці.
Мати, Тетяна Степанівна, поки чоловік був у походах, виконувала державні повинності й шила кожухи на замовлення.
Ремесла й професії
Про ремесла міста багато говорить юність самого Рєпіна. 1855 року одинадцятирічного Іллю віддали в школу топографів: ця спеціальність, пов'язана зі зйомками й кресленням, вважалася в Чугуєві престижною. Коли через два роки школу закрили, він почав вчитися в іконописній майстерні Івана Бунакова. Невдовзі про здібного учня дізналися далеко за межами міста, і його стали запрошувати приїжджі підрядники, яким потрібні були живописці й позолотники. У шістнадцять років Рєпін пішов у мандрівну іконописну артіль, де йому обіцяли 25 рублів на місяць. Отже, у місті був попит на художніх і креслярських майстрів, і саме цей ринок дав початок кар'єрі майбутнього академіка.

Військові поселення: хліборобство за наказом
З 1817 року господарство підпорядкували військовій системі. Довідка про місто описує зміни: сади й виноградники вирубували, мазанки зносили, будували штаби й типові будиночки поселенців. Характер міста, за довідкою, був «хліборобсько-ремісничо-торговельним». З Вікіпедії видно, що поселенці були водночас військовими й землеробами, а вдома мали виконувати встановлені повинності. Тому до розмов про «виноградні сади» й «шовк» у XIX столітті слід ставитися обережно: військові поселення багато що змінили в господарстві міста.
Кочеток: курорт на Дінці
Поряд із Чугуєвом, у Кочетоку, 1846 року відкрили гідропатичний заклад. Довідка пише, що лікар, колезький радник, запропонував керівнику українських військових поселень відкрити медичний заклад, і Кочеток став відомий на всю імперію. Наприкінці XIX століття поруч виникли дачні селища, мешканці яких користувалися водами курорту й ходили на вечірні танці та концерти. У 1880-х курорт належав дворянці Марії Зубковій, і чимало споруд тоді вже старішали.
Залізниця й заводи
Наприкінці XIX століття через Чугуїв пройшла залізниця, і довідка зазначає, що вона допомогла перетворити місто на промисловий центр. За довідкою про місто, населення було таким: 1785 року 9197 осіб, 1901-го 12 975, 1959-го 22 657, 1989-го 36 543, за переписом 2001 року 36 438. На 1 січня 2022 року, за Вікіпедією, мешкали 31 018 осіб.
Станом на початок 1985 року, пише російськомовна довідка, у місті працювали завод паливної апаратури, авіаремонтний завод, дослідний завод точного устаткування, завод «Гідрозалізобетон», завод будівельних матеріалів, хлібозавод, молокозавод, м'ясний і меблевий комбінати та дільниця промислово-художнього об'єднання «Україна». Згодом перелік змінювався: українська довідка називає Чугуївський авіаційний ремонтний завод, м'ясокомбінат, олійноекстракційний завод, молокозавод та інші підприємства. Що з цього працює зараз, точно сказати складно, тому поточного переліку без перевірки ми не публікуємо.
Чому це цікаво зараз
З історії господарства видно, звідки в місті взялися ремесла й підприємства. Для цього сайту вона має й практичне значення: у каталозі підприємств і майстрів ми збираємо тих, хто працює в Чугуєві сьогодні. Місто, яке століттями жило з торгівлі й ремесел, і нині тримається на малому бізнесі. Якщо ви власник підприємства чи майстер, можете безкоштовно потрапити до каталогу: умови на сторінці «Додати підприємство».



