Слово «іноземці» в назві цієї статті треба розуміти широко. Чугуїв століттями був прикордонною фортецею, тобто місцем, куди приїздили, звідки виходили в походи й де осідали люди різного походження. Тут збереглася й будівля, споруджена спеціально для прийому найвищих гостей. Ця стаття про тих, кого приймало місто, і про те, як це видно в документах.
Одразу про межі. Ми не вигадуємо імен чи сюжетів: усе написане нижче є у довідкових джерелах. Де відомості неповні, так і сказано.
Місто, яке з першого дня було різноетнічним
Перші поселенці Чугуєва прийшли 1638 року. За довідкою, серед них були гетьман Яків Острянин із сином, осавул, писар, сотники, п'ятдесятники, десятники, близько тисячі козаків, двоє білоруських священників та діти боярські. Московський уряд послав сюди воєводу Максима Ладиженського зі служивими людьми з Білгорода, Курська й Старого Оскола. Тож уже першого року поряд жили вихідці із Запоріжжя, Білорусі й Московської держави.
Довідка прямо пише, що Чугуїв від початку був поліетнічним поселенням. За кілька років сюди переселили ще чотириста стрільців і козаків. Довгий час чугуївців називали «зведенцями», тобто людьми, що зійшлися з різних місць.

Калмики на Осинівці
1696 року, за довідкою, до Чугуєва переселили півтори тисячі калмиків. Музей Рєпіна додає, що це відбувалося за Петра I: хрещені калмики увійшли до складу Чугуївського полку й осіли у східній частині слободи, у передмісті, яке назвали Калмицьким. Соковиті луки в заплаві Донця сприяли їхньому традиційному конярству. Пізніше більшість калмиків повернулася у свої улуси, але багато хто завів родини й змішався з місцевими козаками. Пам'ять про них, пише музей, поступово згасала, але лишилася в назві головної вулиці, Калмицької.
Калмицьких рот було дві в складі Чугуївського кінного козацького полку, сформованого 1749 року. Решту становили три роти поселених козаків із Чугуєва, Орла й Курська.
Хрещені калмики й татари на службі
Російськомовна довідка про місто додає деталь про військову службу: 28 лютого 1700 року з городових козаків, які жили в Чугуєві, Орлі й Курську, а також із хрещених калмиків і татар сформували особливі військові команди. 1749 року вони стали основою Чугуївського кінного козацького полку. Тобто люди, яких сьогодні назвали б чужинцями, були не просто сусідами, а частиною війська, що охороняло рубіж. Чи всі вони залишилися в Чугуєві, довідка не пише.
Полонені й засланці
У довідці про місто сказано, що тут залишалися полонені вихідці з Пруссії часів Семирічної війни, а також каторжники. Про ці групи відомо небагато, і долю їхню ми не домислюємо.
Шляховий палац: де приймали імператорів
Найпряміше до слова «приймальня» стосується шляхового палацу. Його збудували в 1819–1820 роках у центрі міста для тимчасового перебування імператора та вищого керівництва. За музейним описом, такі будинки зводили в кожному полковому місті. Тут зупинялися Олександр I (29–31 липня 1820 року, за довідкою), Микола I, який приїздив на огляди 1832, 1835 та 1842 років, і Олександр II, який відвідав місто 1837 року ще цесаревичем під час освітньої подорожі Росією.
Окремий епізод стався 15 вересня 1859 року. Музей пише: «в цьому домі відбулася історична зустріч полоненого імама Шаміля з імператором Олександром II». Російськомовна довідка називає Шаміля «почесним полоненим царя». У невеликому Чугуєві тоді перетнулися дороги імператора й кавказького лідера, і цей сюжет збережено в музейному описі.
Походи полку за межами імперії
Чугуївські вояки й самі бували «іноземцями» в чужих краях. За довідкою про місто, батько Рєпіна Юхим Васильович у складі Чугуївського уланського полку брав участь у трьох військових кампаніях і бував у Персії, Туреччині й Молдові, на Кавказі та в Криму. А в 1877 році 11-й уланський полк, як сказано в його довідці, переправився через Дунай і брав участь у боях на Балканах. У Болгарії, зазначено в описі, лишилися пам'ятники, пов'язані з цим полком.
Нащадки Рєпіна з Франції
Найсвіжіший відомий нам «візит іноземців» стався в липні 2011 року. Музей Рєпіна розповідає, що Чугуїв приймав праправнуків художника по лінії його молодшої дочки Тетяни. Вони приїхали з Франції. Їх зустріли короваями, в українських костюмах, із чаюванням і піснями. Старший із гостей, за словами музею, зізнався, що не очікував такої доброї зустрічі.
Міста-побратими
Сучасна форма «приймальні» це партнерство між містами. Офіційний сайт громади називає такі партнерські угоди: Кожєніце (меморандум 2001 року) і Старий Сонч (договір 2004 року) у Польщі, Вілмінгтон у штаті Огайо (2013 рік) і Клірфілд у штаті Юта (2023) у США, Кулдізький край у Латвії (2021), Дандерид у Швеції (2025) та тристороннє партнерство з Нордгорном (Німеччина) й Кувордом (Нідерланди) 2025 року. На початку 2023 року громада подякувала Кожєніце за допомогу: обладнання для Пунктів незламності.
Чого ми не знаємо
Не всі теми можна підкріпити джерелами. Чи була в Чугуєві спеціальна установа для прийому іноземців, ми не знайшли. Якщо у вас є документи про приїзд закордонних гостей у різні епохи, надішліть їх через сторінку «Контакти».



