Додати фірму

Про місто

Скарби чугуївської землі: археологія, знахідки й музейні збірки

17 листопада 2026 · 4 хв читання

Вид на Чугуївське городище
Чугуївське городище

Слово «скарби» тут не про золото в землі, а про знання: що лежить під верхнім шаром Чугуєва, кому належали ці землі до фортеці 1638 року і які предмети збирає місцевий музей. Стаття довідкова, вона спирається на опубліковані дослідження й сайт музею.

Чугуївське городище

Місце, де 1638 року збудували фортецю, не було порожнім. У московських документах XVI століття згадується «Чугуївське або Чугуєве городище» як залишки міста, що існувало з давніх, але невідомих часів. У «Книзі Великому Кресленню» 1627 року його теж названо. Історики Дмитро Багалій і Дмитро Міллер вважали, що до XIII століття ці землі належали Переяславському й Чернігівському князівствам, а на місці Чугуєва в давнину було місто.

Археологічні дослідження 1996, 2005–2007 і 2009 років додали ясності. Вони встановили, що городище створили у VIII–IX століттях ранньосередньовічні мешканці, носії салтівської археологічної культури. Історично її пов'язують із Хозарським каганатом. Окремі знахідки датуються золотоординським часом. Інших шарів, про які раніше міркували теоретично (скіфського, ранньослов'янського, давньоруського), на цьому пам'ятнику, як сказано в довідці, немає.

Для краєзнавця це важливий результат. Версію про давньоруське місто на Чугуївській горі розкопки поки не підтвердили, зате підтвердили інше, не менш цікаве: тут жили салтівці.

Будинок-музей Іллі Рєпіна в Чугуєві
Музей І. Ю. Рєпіна

2013 рік: фундамент башти

Фортеця, що постала на цьому городищі, мала 1712 року вісім веж. Довідка зазначає, що 2013 року під час розкопок знайшли фундаменти однієї з наріжних веж. Це нагода зіставити письмові описи XVII–XVIII століть із матеріальним слідом. Сьогодні на цьому місці Соборна площа і сквер, тож детальніші дослідження ускладнені міською забудовою.

Салтівська культура в назвах довкола

Салтівська культура названа за Салтовом на Харківщині. Її артефакти знаходять і в цій місцевості, тому Печенізьке водосховище в народі називають Салтівським морем. Музей Рєпіна зауважує, що назва закріпилася за водоймою завдяки населеному пункту та салтівській культурі, артефакти якої знайшли поблизу. Водосховище будували в 1958–1963 роках, і, за словами музею, воно затопило кілька сіл, зокрема Лужки, Піски й Писарівку, а також частково Старий і Верхній Салтів. Є також історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів» імені В. О. Бабенка. Умови відвідування краще уточнювати на його ресурсах.

Інші епохи на Донці

Сіверський Донець заселяли ще від найдавніших часів. Довідка про річку пише, що в басейні відомі стоянки палеоліту, мезоліту й неоліту, а ямну культуру вперше виділили саме в Ізюмському повіті Харківської губернії. Біля селища Кочеток, нагадаємо, виявлено поселення неолітичної епохи (IV тисячоліття до н. е.), епохи бронзи й скіфського часу. Це не окремі сенсації, а частина ширшої картини: долину густо заселяли здавна.

Що зберігає музей

У краєзнавчому відділі Художньо-меморіального музею Рєпіна на вулиці Гвардійській, 10 зберігається приблизно десять тисяч одиниць. За описом музею, серед них археологічні знахідки, зброя, нагороди, етнографічні матеріали, документи й фотографії. Постійні експозиції присвячені заснуванню міста, воєнній історії й етнографії.

Сайт музею публікує й наукові статті. Серед назв у розділах «Бібліотека» та «Наші публікації»:

  • О. О. Лаптєв про категорію салтівських артефактів, яку по-різному називають «фібули-кресала», «щипчики» або «качечки»;
  • В. І. Квітковський і Г. Є. Свистун про матеріали ординського часу з багатошарового поселення Кицівка;
  • Г. Є. Свистун про фортифікацію городищ середньої течії Сіверського Дінця;
  • Сергій Горбаненко, «Хліборобство, застигле в глині»;
  • публікація про Печенізьке й Салтівське море з фондів музею.

Ці тексти розраховані на фахівців, але з них видно, що чугуївська археологія жива й публікується відкрито.

Знахідки в архівах

Не всі відкриття роблять лопатою. Музей Рєпіна розповідає, що дослідники довго дивувалися назві вулиці Калмицької: архівні документи свідчили, що заїжджий двір Рєпіних стояв на вулиці Ізюмській (з 1916 року Рєпіна). Загадку розв'язала карта 1817 року. Після перепланування стара вулиця зникла, а нова ще майже п'ятдесят років зберігала в пам'яті жителів стару назву. Такі «знахідки» теж частина краєзнавства.

Якщо ви знайшли старовинну річ

Тут важливо не діяти самотужки.

  1. Не копайте й не шукайте самотужки. Самовільні розкопки на пам'ятках археології заборонені законом. Актуальні норми можна прочитати в Законі України «Про охорону археологічної спадщини» на сайті Верховної Ради.
  2. Не чіпайте підозрілих предметів. Після бойових дій у землі трапляються вибухонебезпечні предмети, зокрема й у зонах давніх стоянок і городищ. Повідомляйте рятувальників, а не збирайте знахідки.
  3. Сфотографуйте місце й предмет, запишіть, де він лежить, і зверніться до музею або органів охорони культурної спадщини.
  4. Не очищайте й не реставруйте знахідку. Неправильне чищення знищує сліди, за якими фахівці визначають вік і походження.

Чому це важливо

Чугуївська історія часто починається з фортеці 1638 року, але під нею є ще шар на кілька століть старший. Археологія нагадує: люди жили на цьому березі задовго до козаків, і кожна дрібниця, знайдена на городищі чи біля нього, може доповнити картину. Тому публікації музею й загальні довідники варто читати повільно, звіряючи джерела.

Джерела

  1. Вікіпедія (uk): Чугуїв
  2. Вікіпедія (ru): Чугуев
  3. Вікіпедія (uk): Чугуївська фортеця
  4. Вікіпедія (uk): Кочеток
  5. Вікіпедія (uk): Сіверський Донець
  6. repin.in.ua/uk/kraieznavchiy-muzey
  7. repin.in.ua/uk/library
  8. repin.in.ua/uk/articles
  9. repin.in.ua/uk/articles/dalekeblyzke-rozpovid-persha

Читайте також